Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.07.2025 року у справі №347/2019/22
Постанова ВССУ від 26.01.2026 року у справі №347/2019/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

м. Київ

справа № 347/2019/22

провадження № 61-15516св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Брикар Олег Михайлович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., Луганської В. М. та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., Луганської В. М., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до

ОСОБА_2 про неналежне виконання умов договору надання

інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що

25 жовтня 2021 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір про надання інформаційно- консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля № 46. За умовами зазначеного договору ОСОБА_2 зобов`язалась виконати від імені замовника такі дії: придбати автомобіль на аукціоні в Сполучених Штатах Америки, Канаді, Південній Кореї, внутрішньому ринку; здійснити

логістично-експедиторське обслуговування, перевезення автомобіля по території України і в міжнародному сполученні; здійснити розмитнення автомобіля (за погодженням сторін); надати інші послуги замовнику, пов`язані з переміщенням вантажів через митний кордон України (за погодженням сторін); представляти інтереси замовника у взаєминах з митними органами, перевізниками, організаціями з митного оформлення вантажу замовника самостійно або залучати до виконання договору третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов договору.

3. 10 грудня 2021 року між сторонами було укладено додаток № 1 до договору від 25 жовтня 2021 року № 46, в якому погоджено вимоги до замовленого транспортного засобу, вартість транспортного засобу та витрати з його транспортування на територію України (пункт 3.1.3 договору), зазначено осіб, уповноважених на вчинення цих дій, а саме: країна пошуку - США; марка автомобіля - CADILLAC XT4 PREMUIM LUXURY; рік випуску - 2019; колір - синій металік; ціна транспортного засобу - 12 598,00 дол. США; КПП - АКП; привід - передній; транспортні витрати: ОСОБА_3 - 1 600,00 дол. США; ОСОБА_4 - 35 000,00 грн.

4. Посилалася на те, що вона виконала умови договору, а саме перерахувала на аукціон грошові кошти за купівлю транспортного засобу в сумі

12 598,00 дол. США, 8 000,00 грн - ОСОБА_2 відповідно до пункту 5.1 договору як гарантійний платіж, а також 1 600,00 дол. США - ОСОБА_3 за доставку автомобіля та 35 000,00 грн - ОСОБА_4 за експедиторські послуги з перевезення автомобіля із США в Україну.

5. Зазначала, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за укладеним договором не виконала, оскільки станом на час звернення до суду з цим позовом вона автомобіль не отримала. Врегулювати спір у позасудовому порядку не вдалося.

6. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором їй було завдано матеріальних збитків і моральної шкоди, яка виразилася у порушенні сну, головному болі, втраті звичного ритму життя, матеріальних витратах на лікування.

7. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 : 12 598,00 дол. США матеріальних збитків за придбання лота; 8 000,00 грн гарантованого авансового платежу; 35 000,00 грн та

1 600,00 дол. США за логістично-експедиторське обслуговування; 500 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області

від 26 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи факт укладення додатку №1 до договору №46 від 25 жовтня 2023 року, а також те, що грошові кошти в розмірі 1 600,00 дол. США та 35 000,00 грн, які заявлені до відшкодування, ОСОБА_1 зобов`язувалась перерахувати та здійснила переказ таких коштів саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не є учасниками справи, позовні вимоги про стягнення зазначених сум не підлягають задоволенню з огляду на їх пред`явлення до неналежного відповідача.

10. Щодо вимоги про відшкодування гарантійного платежу в розмірі

8 000,00 грн, сплаченого відповідно до умов пунктів 5.1. та 5.2. договору № 46, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не надано належних доказів про сплату такого платежу. Надану квитанцію про сплату таких коштів з призначенням платежу: «переказ власних коштів. За послуги» суд вважав такою, що підтверджує переказ Новосельською Н .В. коштів саме за надані послуги, зокрема на виконання вимог пунктів 2.1.7 та 2.1.8. договору (надання доступу до участі в онлайн аукціоні, та надання для оплати інвойсу (рахунку) від аукціону США, Канади, та Південної Кореї….).

11. Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважав похідними, а тому відмовив у їх задоволенні.

12. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білас Л. В. задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 26 жовтня

2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

13. Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка має на меті отримати замовлений транспортний засіб, тобто зацікавлена у його повному виконанні, водночас просить відшкодувати збитки у вигляді коштів, сплачених на виконання договору. Апеляційний суд вважав, що у цьому спорі відсутні такі факти, як настання реальних збитків у вигляді знищення або пошкодження речі (втрата або пошкодження майна) або наявність витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (витрати, зроблені управненою стороною), так і упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Витрати позивачки на виконання договірних зобов`язань за умови нерозірвання договору та бажання отримати автомобіль не є відшкодуванням збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

14. Постановою Верховного Суду від 30 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Скасовуючи судове рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вважав помилковим висновок апеляційного суду, що стягнення збитків можливе лише у разі розірвання договору про надання послуг. Змінюючи мотиви відмови у позові, суд апеляційної інстанції не встановив характер спірних правовідносин та підстави заявленого позову, не звернув уваги, що чинним цивільним законодавством встановлено відповідальність у вигляді збитків за неналежне виконання чи невиконання умов договору.

16. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада

2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатки Білас Л. В. задоволено частково. Рішення Косівського районного суду від 26 жовтня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 598,00 дол. США матеріальної шкоди за договором № 46 від 25 жовтня 2021 року про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, 8 000,00 грн гарантованого авансового платежу, 35 000,00 грн та

1 600,00 дол. США за логістично-експедиторське обслуговування, а також 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

18. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 26 198, 66 грн судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

19. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 , як замовник по договору, виконала всі його обов`язкові умови, однак автомобіль марки Cadillac XT 4, VIN НОМЕР_1 в Україну доставлено не було, завдані їй збитки, спричинені невиконанням договору про надання послуг за плату з придбання та доставки транспортного засобу, підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 , як виконавцем такого договору. ОСОБА_2 , як виконавець та єдина сторона договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, яка діяла від імені замовника у тому числі при залученні до його виконання третіх осіб, визнана належним відповідачем у цій справі.

20. Крім того, судом було встановлено, що наслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , яка виражена у неналежному виконанні умов договору, ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходив з тривалості моральних страждань позивачки та чисельності негативних наслідків для неї, що викликані діями відповідачки.

21. Судові витрати в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій стягнуто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22. Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду

від 24 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 60 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

23. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, врахувавши пропорційність задоволених у цій справі основних позовних вимог і наданих представником ОСОБА_1 та представником Луцької Т. Д. процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, витрачений час представниками на надання правничої допомоги, враховуючи виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності наданих адвокатських послуг та понесених ними витрат, вважав, що доведеними є витрати на правничу допомогу, надану позивачці, у розмірі 70 000,00 грн, а витрати на правничу допомогу, надану відповідачці, - у розмірі 10 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 09 грудня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Брикар О. М.,через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить суд скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року частково та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з неї на користь позивачки 8 000,00 грн, а у задоволенні інших позовних вимог відмовити, додаткову постанову

Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року скасувати повністю.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 904/8308/17, від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/415/24 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив відповідача про час розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив її про розгляд справи, а також безпідставно не урахував заяву її представника про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 05 листопада 2025 року.

27. Акцентує увагу на тому, що внаслідок військового повномасштабного вторгнення держави-агресора на територію України узгоджений сторонами автомобіль було доставлено до морського порту на території Республіки Польща, що спричинило значне збільшення вартості транспортування транспортного засобу. ОСОБА_1 відмовилася здійснити оплату фактичної вартості транспортування автомобіля.

28. 03 лютого 2023 року між сторонами було підписано договір про врегулювання конфлікту, за умовами якого вона повинна була перерахувати на банківський рахунок позивачки 10 000,00 дол. США. Однак ОСОБА_1 проігнорувала її вимоги про надання реквізитів банківського рахунка, чим унеможливила виконання зазначеного вище договору.

29. Крім того, позивачка відмовилася укладати новий договір про врегулювання конфлікту, а саме шляхом поставки їй автомобіля в обмін на відмову від будь-яких претензій та оплату логістики з Польщі в Україну. Вважає зазначену поведінку ОСОБА_1 недобросовісною та такою, що заподіяла їй реальні матеріальні збитки.

30. Також посилається на те, що сплачена позивачкою сума у розмірі

12 598,00 дол. США є витратою, пов`язаною з придбанням автомобіля, здійснювалася не безпосередньо їй, а на аукціон, а тому не може вважатися збитками. Крім того, перераховані грошові кошти іншим особам за експедиторські послуги з перевезення автомобіля не можуть бути стягнуті з неї.

31. Вважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив чи завданий позивачці реальний збиток, оскільки вона набула право власності на автомобіль, плативши його вартість установі на території США.

32. Акцентує увагу, що вона не визнавала обставин продажу спірного автомобіля та залучення третіх осіб до виконання умов договору № 46.

33. В частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції посилається на неподання стороною позивача детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням часу, витраченого на їх виконання, а також доказів на підтвердження фактичного понесення таких витрат. Вважає, що позивачкою не доведено співмірності заявлених витрат із складністю справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

34. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

35. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 347/2019/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Брикар О. М., про зупинення виконання постанови

Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року та додаткової постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року.

36. 13 січня 2026 року матеріали цивільної справи № 347/2019/22 надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. 25 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 (виконавець) та

ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір № 46 про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля.

38. Згідно з пунктом 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати від імені замовника: придбання автомобіля на аукціоні в США, Канаді та Південній Кореї (також на внутрішньому ринку) (пункт 1.1.1); логістично-експедиторське обслуговування, перевезення автомобіля по території України і в міжнародному сполученні (пункт 1.1.2); розмитнення автомобіля (за погодженням сторін) (пункт 1.1.3); надання інших послуг замовнику, пов`язаних з переміщенням вантажів через митний кордон України (за погодженням сторін) (пункт 1.1.4); представляти інтереси замовника у взаєминах з митними органами, перевізниками, організаціями з митного оформлення вантажу замовника самостійно або залучати до виконання договору третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов цього договору (пункт 1.1.5).

39. Відповідно до пункту 1.2 договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг виконавця, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін (додаток № 1 до договору).

40. Згідно з положеннями пункту 2.1 до обов`язків виконавця під час надання послуг належить: надавати замовнику послуги, передбаченні підпунктами 1.1, 1.2 цього договору; передавати замовнику інформацію і результат її обробки по електронній пошті, на інших непаперових носіях інформації; дотримуватися принципів об`єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; провести аналіз ринку Сполучених Штатів Америки, Канади та Південної Кореї з метою підбору транспортного засобу, відповідно до характеристик, наведених у додатку № 1 до договору; надати замовнику інформацію, отриману шляхом її обробки відповідно до законодавства України; інформувати замовника про можливість та умови залучення експертів для проведення повного технічного обстеження транспортного засобу до проведення аукціону і придбання транспортного засобу та підготувати звіт про технічний стан CARFAX тощо; надавати за вимогою замовника доступ до участі в онлайн-аукціонах, що проводяться на території США і предметом яких є продаж транспортних засобів, що відповідають критеріям, наведеним у додатку № 1 до договору; підготувати та надати замовнику для оплати інвойс (рахунок) від аукціону в США, Канаді та Південній Кореї, що містить вартість автомобіля та аукціонного збору; надати замовнику фотозвіт після прибуття транспортного засобу на майданчик для завантаження у США, Канаді та Південній Кореї; інформувати замовника про завантаження транспортного засобу на борт судна для транспортування в морський торговельний порт України та про його прибуття; запропонувати обрати замовнику вид страхування для страхування вантажу.

41. У пункті 2.2 договору визначено права виконавця під час надання інформаційно-консультаційних послуг: надати замовнику для підпису акт виконаних робіт; отримати від замовника своєчасну оплату наданих за цим договором послуг.

42. Ціну договору і порядок розрахунків визначено у розділі 5 договору.

43. Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір набирає чинності з дня підписання його двома сторонами і діє 6 місяців або до підписання замовником акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) залежно від того, що настане раніше. Зобов`язання виконавця за цим договором вважаються повністю виконаними з моменту підписання замовником акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

44. У пункті 8.6 сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

45. 10 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаток № 1 до договору від 25 жовтня 2021 року № 46, в якому погоджено вимоги до замовленого транспортного засобу.

46. Згідно з платіжним дорученням від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 здійснила переказ коштів за лот в іноземній валюті в сумі 12 598,00 дол. США на рахунок, відкритий у банківській установі США.

47. Відповідно до копії квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 23 грудня 2021 року

№ P24A1800650134C1206 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів у розмірі 29 999,00 грн, банк одержувача UKRGASBANK.

48. Згідно з копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 13 грудня 2021 року

№ P24A1800662063С6693 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів у розмірі 5 000,00 грн, банк одержувача UKRGASBANK.

49. Відповідно до копії квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 25 листопада

2021 року № Р24А1742214575С0213 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів у розмірі 8 000,00 грн, одержувач ОСОБА_2 .

50. Згідно з копією розписки від 13 грудня 2021 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 600,00 дол. США за доставку та експедирування автомобіля марки Cadillac XT 4, VIN НОМЕР_1 . Розписка містить також підпис та номер телефону.

51. Доказів доставки автомобіля марки Cadillac XT 4, VIN НОМЕР_1 , в Україну матеріли справи не містять.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

52. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

53. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

54. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

55. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

56. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

57. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

58. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

59. Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, а саме договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля.

60. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

61. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

62. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

63. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

64. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

65. Отже, під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Натомість невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які становлять зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). У разі неналежного виконання боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які становлять зміст договору або визначені законом.

66. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 902/502/20, від 06 липня 2022 року у cправі

№ 902/1162/20.

67. Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

68. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

69. Частиною першою статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

70. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами спірного договору від 25 жовтня 2021 року сторонами було узгоджено надання виконавцем послуг замовнику, позитивним результатом надання яких є отримання замовником у власність автомобіля, визначеного цим договором та додатком до нього.

71. У пунктах 4.1, 6.1 договору визначено порядок надання послуг, вказано, що приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання акта приймання -передачі виконаних робіт (наданих послуг) у день передачі замовнику автомобіля та документів.

72. Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє 6 місяців або до підписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) залежно від того, що настане раніше. Зобов`язання виконання за цим договором вважаються повністю виконаними з моменту підписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

73. Встановивши, що ОСОБА_1 виконала свої обов`язки замовника за указаним договором, однак автомобіль за актом прийому-передачі позивачці не було передано, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не підписано, що не заперечувалось сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для притягнення іншої сторони за договором - виконавця Луцької Т. Д. до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування замовнику спричинених збитків (витрат) та моральної шкоди.

74. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що саме ОСОБА_2 , як виконавець за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля, зобов`язувалась діяти від імені замовника на усіх етапах придбання та транспортування визначеного у додатку № 1 до договору автомобіля і забезпечити виконання його умов у визначеному у договорі порядку та строки (пункти 6.1, 6.2, 7.1 договору), без передання прав та обов`язків за договором на користь третіх осіб (пункт 12.1 договору), нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до законодавства України (пункт 8.6 договору). З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, що переглядається і має відшкодувати позивачці витрати, понесені нею при виконанні договору від 25 жовтня 2021 року.

75. У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

76. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

77. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

78. З аналізу вказаних норм цивільного права можна зробити висновок, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідна сукупність таких підстав: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом

79. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

80. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

81. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі

№ 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

82. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

83. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

84. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

86. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

87. Встановивши на підставі наданих до матеріалів справи доказів обсяг майнових витрат позивачки за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг з логістики та придбання автомобіля № 46 від 25 жовтня 2021 року, а також негативних наслідків морального характеру для неї внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору, їх тривалість та вплив на здоров`я і нормальний ритм життя, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив розмір завданих ОСОБА_1 збитків та моральної шкоди.

88. Судом апеляційної інстанції було враховано надану до матеріалів справи копію договору про врегулювання конфлікту від 03 лютого 2023 року, за умовами якого сторони вживали заходів щодо погодження платежу в розмірі 10 000,00 дол. США, який мала здійснити ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_1 . Однак, встановивши, що умови зазначеного договору не були виконані, що також не заперечується відповідачкою у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутні правові підстави для висновку про те, що завдані ОСОБА_1 збитки були відшкодовані на підставі договору про врегулювання конфлікту.

89. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

90. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

91. Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції права ОСОБА_2 на доступ до правосуддя колегія суддів відхиляє.

92. З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції здійснював повідомлення сторони відповідачки як через підсистему «Електронний суд» (електронний кабінет представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ), так і засобами поштового зв`язку (поштова адреса ОСОБА_2 , зазначена у процесуальних документах, поданих до суду).

93. Про обізнаність сторони відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції свідчить подане представником ОСОБА_2 - Брикарем О. М. клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

94. Суд апеляційної інстанції, врахувавши належне повідомлення сторони відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, надання представником відповідачки пояснень по суті справи та доводах апеляційної скарги, а також неодноразове подання представником ОСОБА_2 -

Брикарем О. М. клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, з дотриманням положень частини другої статті 372 ЦПК України вирішив продовжити розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

95. З огляду на зазначені обставини, а також тривалість перебування справи у судах попередніх інстанцій та реалізацію відповідачкою свого права на касаційне оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення права відповідачки на доступ до правосуддя при розгляді справи без її безпосередньої участі.

96. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

97. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

98. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

99. Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

100. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

101. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

102. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

103. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

104. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

105. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

106. Встановивши, що як позивачка, так і відповідачка користувались професійною правничою допомогою при розгляді справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, урахувавши тривалість розгляду справи, обсяг наданих представниками сторін послуг, а також співмірність заявленого сторонами розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив їх розмір та присудив на користь кожної із сторін пропорційно до розміру задоволених вимог. Визначена судом апеляційної інстанції до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу відповідає вимогам розумності та справедливості.

107. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

108. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

109. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та оцінки доказів у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. Суд апеляційної інстанції виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року.

110. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц,

від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

111. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

112. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Брикар О. М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Брикар Олег Михайлович, залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада

2025 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович